Історія мезотерапії
Існує безліч версій виникнення мезотерапії, більшість з яких є спотвореними варіантами історій, що переказуються один одному. Щоб внести ясність у це питання, ми наводимо історію виникнення та розвитку мезотерапії, викладену одним з найбільш компетентних та авторитетних мезотерапевтів, Доктором Денісом Лораном (Denis Laurens), Президентом Французького Товариства Мезотерапії (SFM)
«…Мезотерапія є результатом геніальної ідеї, що виникла в голові у сільського лікаря, доктора Мішеля Пістора, який навчився з лікувальною метою впливати на місця, максимально наближені до осередку хвороби.»
Звичайно, інші лікарі робили спроби задовго до нього, але саме він оформив ці напрацювання у вигляді чітко обґрунтованої та ефективної методики.
В 1844 Рінд (Rynd) рекомендує внутрішньошкірне (ID – intra-dermique) введення у Великобританії, пізніше, в 1855 році, Бейє (Behier) впроваджує цей метод у Франції.
У 1905 році Ейнхорн синтезує прокаїн і відкриває широкі перспективи в галузі виробництва анестетиків.
Лемер (Lemaire) першим, у 1924 році, використовував внутрішньошкірні ін’єкції при лікуванні невралгії трійчастого нерва.
Леріш (Leriche) вперше використавши прокаїн для локальних ін’єкцій (1928), отримав результати, які перевершили всі його очікування.
У 1937 році Арон (Aron) публікує свою першу попередню роботу про переваги застосування внутрішньошкірного введення медикаментів і, в 1947, продовжуючи дослідження Леріша, АСЛАН (ASLAN) публікує роботи про використання прокаїну в геріатрії.
Лише у 1952 році Мішель Пістор, у селі Брай та Лі, вперше спробував погасити напад астми за допомогою внутрішньовенного введення прокаїну.. Ця процедура не мала особливого впливу на основну патологію, проте пацієнт, який багато років був глухим, знову почав чути дзвони, що дзвонили в селі і вдень, і вночі. Тоді у Пістора виникла ідея продовжити використання прокаїну для лікування вух, але вже місцево і результати були досить переконливими. Після проведення цього експериментального лікування, він буде прагнути вводити ліки якомога ближче до осередку патології.
З 1952 по 1958 Пістор і Лебель (Lebel) експериментують над локорегіонарним введенням медикаментозних сумішей при лікуванні безлічі хвороб. У результаті для полегшення локальних ін’єкцій вони розробляють і створюють голку Лебеля.
У 1958 році були вперше опубліковані роботи Мішеля Пістора № 44 «Presse Medicale» і вперше був введений термін «мезотерапія».
Що таке мезотерапія?
Стаття л-ря Пістора
Завдяки новаторському розуму професора Борде (Bordet), Мішель Пістор, починаючи з 1960 року, зміг викладати мезотерапію у ветеринарній школі Альфорта.
1964 року, в Парижі, було створено Французьке товариство мезотерапії. Воно налічувало 16 членів. Першим президентом став доктор Лебель, після ними були Мішель Пістор, Жак Ле Коз (Jacques Le Coz), Філіп Петі (Philippe Petit) та Денис Лоран (Denis Laurens).
У 1968 році Мішель Пістор подає доповідь про мезотерапію перед Медичною Академією. З цього часу мезотерапія розвивається в галузі медицини завдяки першим «учням» Мішеля Пістора: Бішрону (Bicheron) і Даллозу Бургіньону (Dalloz Bourguignon), останній був присутній на першій виїзній консультації в Некері (Necker) у клініці професора Тьєрі (Thierree).
Захоплення мезотерапією досягає такого розмаху, що у 1976 році, у Брай та Лі проводиться перший міжнародний конгрес, присвячений мезотерапії. За ним послідувала ще серія подібних конгресів: у 1979 році в абатстві Реймонта, у 1982 році в Римі, у 1985 році та у 1988 році в Парижі, у 1992 році у Брюсселі, у 1995 році у Бордо, у 1998 році у Сан-Па та у 2000 році в Парижі.
Послідовники методики мезотерапії створюють велику структуру, оскільки кількість мезотерапевтів невпинно зростає, в 1980 році було створено Товариство з вивчення та досліджень у Мезотерапії (Cerm Cercles d’Etudes et Recherches en Mesotherapie). Що таке мезотерапія у Франції?
У 1981 році доктор Ів Демар (Yves Demarais) запровадив мезотерапію як дисципліну в Національному Інституті Спорту в Парижі, під керівництвом доктора Ле Коза (Le Coz). Застосування для потреб великого спорту стало визначальною подією для майбутнього визнання мезотерапії.
У 1983 році було створено Національний Коледж Професійних Лікарів (СNMS). Його керівниками були Дідьє ШОС (Didier Chos), Андре Вальтер (Andre Walter) та Жан-Поль Кендян (Jean-Paul Keundjian).
У 1987 році мезотерапія визнана Медичною Академією як додатковий метод традиційної медицини.
Завдяки професору Дельбою (Delboy), у 1989 році в Марселі було видано перший університетський диплом з мезотерапії.
У 1998 році, завдяки світлому розуму професора Лавіньйоля (Lavignolle), в Бордо був виданий другий університетський диплом.
Щоб встановити нову Загальну Класифікацію Медичних Актів (CNAM) було подано до ANAES (Національне Агентство Акредитації та Контролю за Охороною Здоров’я) на затвердження напрацювання, складені експертними комісіями. Це дозволило у травні 2001 року затвердити мезотерапію в галузі аналгезії.
Таке визнання дозволило завдяки підтримці професора Сайлана (Saillant) декана факультету Pitié Salpêtrière в червні 2002 року заснувати міжуніверситетський диплом з мезотерапії. Цей диплом видається у Марселі, проф. Деларк (Delarque), Бордо, проф. Лавіньйоль (Lavignolle) та в Парижі проф. Перріго (Perrigo)
На жаль, Мішель Пістор покинув цей світ 3 серпня 2003 року. Але він залишив нам величезне бажання дбати про наших пацієнтів, вводячи ліки, як сказано у його девізі «Мало, рідко й у потрібне місце»
Мезотерапія у світі
Про розвиток мезотерапії мови у Франції було сказано вище. Що ж до інших країн, то слід зазначити таке. Майже у всіх країнах швидше розвивається естетична мезотерапія, особливо в областях лікування надмірної ваги, омолодження та підтяжки шкіри обличчя, лікування косметичних дефектів, таких як рубці, розтяжки, пігментних порушень та ін.. З успіхом застосовується мезотерапія на лікування алопецій. Більш пильна увага до естетичної мезотерапії обумовлена комерційними інтересами та високим попитом на подібні послуги. Наприклад, у Франції вартість одного сеансу ліполітичної мезотерапії сягає 300 – 400 Євро, в Англії – такий самий порядок цін, але вже у фунтах стерлінгів, у США – у доларах.
Клінічну мезотерапію частіше використовують приватнопрактикуючі лікарі, або вузькі фахівці. Естетичну – косметологи, дерматологи, пластичні хірурги (особливо у США). У Франції такого поділу немає. Мезотерапевт – це окрема спеціальність в Університетах та більшість мезотерапевтів успішно практикують як клінічну, так і естетичну мезотерапію.
У розвинених країнах використовують лише легальні препарати та перевірені методики. Законодавство там, на стільки суворе, що нікому й на думку не спадає використовувати незареєстровані препарати. Єдності за переліком препаратів у світі немає. У США, наприклад, для ліполітичної терапії використовують фосфатидилхолін і дезоксихолат, які в Європі не використовуються через часті некротичні ускладнення. Країни, що розвиваються, часто стають полігоном для випробування нових медикаментів, або ринком збуту контрафактної продукції. Найкращим орієнтиром у препаратах на сьогоднішній день є перелік SFM (Французького товариства мезотерапії), який складений з урахуванням багаторічного досвіду застосування різних медикаментів та методик. Цей перелік буде наведено нижче.
Навчанням у різних країнах займаються в основному асоціації мезотерапевтів та косметологів, рідше – різні комерційні організації. У програми навчання різних шкіл обов’язково включені методи естетичної мезотерапії та далеко не завжди – клінічної. Великою мірою це залежить від керівників організацій, чи вони представляють естетичну медицину, чи клінічну.
У всіх країнах мезотерапія проходить кілька стадій – спочатку стихійна стадія «загальної ейфорії», потім стадія «розчарування», і лише після цього перехід на якісно новий рівень. Ці ж процеси неминучі й у нас.
Особливості розвитку мезотерапії в країнах СНД та в Україні
Мезотерапія в Україні – «молодий» напрямок, який отримав найбільший розвиток в естетичній медицині. Клінічні напрями представлені менше, хоча в останні 1-2 роки помітна тенденція до впровадження мезотерапії у клінічну практику. Слід зазначити, що фахівці в різних галузях медицини давно використовують окремі методики (паравертебральні блокади, періартикулярні ін’єкції, блокади нервів, субкон’юнктивальне введення препаратів та ін.), не пов’язуючи їх з мезотерапією. Багато приватних методик імпортувалися з наукових праць і в процесі обміну досвідом із закордонними колегами. На даний момент, виникли передумови для «переходу кількості в якість», мезотерапія має стати систематизованою та цивілізованою, якою вона є у Франції та інших розвинених країнах (не тільки економічно, а й у плані мезотерапії).
Найбільш популярна мезотерапія в естетичній медицині. Це пов’язано з високою ефективністю та економічною привабливістю методу. На жаль, в умовах «дикого» ринку медичних препаратів, мезотерапевти часто використовують нелегальні препарати, які приносять сумнівну користь, а іноді й просто завдають шкоди пацієнтам. Багато препаратів, що реалізуються в Україні, заборонені в розвинених країнах, або зняті з виробництва через виражені побічні дії та серйозні ускладнення. Часто під виглядом мезопрепаратів продають косметологічні засоби, призначені для зовнішнього застосування, фоно-, або електрофорезу. Використання нелегальних препаратів не тільки завдає шкоди здоров’ю пацієнтів, а й дискредитує сам метод, не кажучи вже про юридичну відповідальність лікаря.
Динамічно розвивається у всьому світі, в т.ч. у країнах СНД антигомотоксична мезотерапія з використанням гомеопатичних препаратів Цей вид мезотерапії добре себе зарекомендував при лікуванні функціональних порушень, хронічної патології, дистрофічних процесів, порушень імунітету та багато інших. ін. Препарати, що використовуються для антигомотоксичної терапії, дозволені до застосування та безпечні на стільки, що недобросовісні продавці мезопрепаратів радять перед контролюючими органами «прикриватися» гомеопатією. У країнах СНД найпрогресивнішою є російська школа антигомотоксичної терапії.
Важливе питання – хто і як вчить мезотерапії
Чітко простежується тенденція до прив’язки до мезопрепаратів. Часто трейдери проводять навчання на препаратах, які самі і продають, і які далеко не завжди легальні. Це суперечить і медичній етиці загалом та етиці у мезотерапії зокрема. Фундаментальні школи дають глибокі знання у мезотерапії, починаючи з анатомії та мезофармакології, і закінчуючи приватними методиками у клінічній та естетичній мезотерапії. Враховуючи сказане вище, варто добре подумати, де краще навчатися, або підвищувати кваліфікацію.
Ще одне питання – хто в Україні має право практикувати мезотерапію?
Теоретично, враховуючи, що мезотерапія – це метод інтрадермального введення препаратів, може будь-який (включаючи середній медперсонал), хто має право виконувати внутрішньошкірні ін’єкції. Практично – мезотерапією повинні займатися виключно лікарі, які пройшли спеціальну підготовку. тільки вища медична освіта забезпечує необхідний рівень знань для розуміння суті методу, вибору правильної методики та лікарських засобів, запобігання та лікування можливих ускладнень. Заяви про те, що препарати діють тільки місцево і ускладнень у мезотерапії не буває, м’яко кажучи безпідставні і виходять в основному з вуст людей, знайомих з мезотерапією поверхнево, або навмисне приховують негативну інформацію з банальною метою залучення клієнтів.
У своїй суті – мезотерапія це універсальний метод, який можна з успіхом застосовувати практично у всіх галузях медицини і є стільки способів застосування мезотерапії, скільки лікарів, які володіють цим методом.
Яке майбутнє очікує на мезотерапію в нашій країні?
Виходячи з досвіду країн, у яких мезотерапія застосовується давно, цей метод має отримати офіційне визнання та розвиватися як окремий напрямок у клінічній та естетичній медицині. В ідеалі, мезотерапія, подібно до Франції, повинна викладатися в медичних ВНЗ і державні органи повинні докладати до цього зусиль. У цьому випадку підготовка лікарів буде справді професійною і дозволить використовувати метод із максимальною користю та мінімальною шкодою для пацієнтів. Крім того, держава має контролювати ринок лікарських засобів для мезотерапії, стимулювати використання та виробництво вітчизняних препаратів.
Недержавні організації, що мають відношення до мезотерапії, повинні об’єднати зусилля для офіційного визнання цієї унікальної за своєю ефективністю методики, для об’єктивного інформування лікарів та пацієнтів про можливості її застосування, результати наукових досліджень у галузі мезотерапії, про дозволені та заборонені препарати, побічні дії, можливі ускладнення і про те, як їх уникнути…
У будь-якому випадку, мезотерапія в Україні розвивається і розвиватиметься, і від нас з Вами залежить яким шляхом.
Давайте рівнятися на найкращих, щоб самим стати найкращими!
Поширення мезотерапії у світі (за даними SFM)
Географія та галузі застосування
Напрями мезотерапії у країнах світу (за даними SFM)
* дані щодо країн СНД об’єднані в одну колонку